faq | АТ Промарматура

Який тип вибухозахисту забезпечують електричні приводи серії PU?

Приводи PU мають тип вибухозахисту рівня Exd

Це означає, що електричний привід розташовано в корпусі типу Exd (explosion-proof enclosure, вибухонепроникна оболонка), який здатний витримати пожежу або вибух всередені і не допустити виходу полум’я у навколишнє середовище, завдяки чому вибух не поширюється далі.

Де застосовують захист Exd

Такі корпуси ставлять на електродвигуни, світильники, пускачі, шафи управління, комутаційну апаратуру для хімічних заводів, нафтобаз, елеваторів, шахт, тобто там, де є гази, пари чи пил, що можуть вибухати.

Короткі переваги

Високий рівень захисту — працює навіть при аварії.
Не потребує спеціального відключення при виникненні внутрішніх аварій
Дає змогу використовувати стандартні електронні компоненти – вони просто ізольовані корпусом від вибухонебезпечного середовища

Для яких зон підходить обладнання рівня захисту Exd

Ex d вибухозахищене обладнання підходить для використання у зонах з високим ризиком вибуху газів, парів чи пилу — зонах 1 та 2 для газових середовищ.

Зона 1: Де вибухонебезпечна атмосфера може періодично з’являтися під час нормальної роботи.
Зона 2: Де ризик появи вибухонебезпечної атмосфери рідкісний і короткочасний.

Для яких підгруп вибухонебезпечних середовищ застосовують Exd

Ex d оболонки підходять для обладнання, що використовується у групі II (де гази, пари чи пил можуть бути присутніми), в усіх трьох газових підгрупах:

IIA (наприклад, пропан)
IIB (наприклад, етилен)
IIC (наприклад, водень, ацетилен)

Важливо

Ex d не застосовується для зони 0, де вибухонебезпечна атмосфера є постійно або часто. Для таких місць потрібні більш суворі методи захисту, наприклад, іскрозахищене обладнання (Ex i).

Іншими словами, Ex d — це надійний вибір для зони 1 та 2, для всіх типів промислових газів у підгрупах IIA, IIB, IIC.

Позначення 1Ex db IIB T4 Gb розшифровується так:

1 — рівень вибухозахищеності; означає, що обладнання забезпечує захист як у нормальних умовах, так і при певних пошкодженнях (але не засобів вибухозахисту).
Ex — пристрій відповідає міжнародним стандартам вибухозахисту (IEC/ATEX).
db — тип вибухозахисту: «вибухонепроникна оболонка», високий рівень підвиду захисту (витримує внутрішній вибух і не допускає його поширення назовні).
IIB — підгрупа вибухонебезпечних газів (промислові гази й пари, наприклад етилен, сірководень — більш небезпечні, ніж IIA, але менш небезпечні, ніж IIC).
T4 — температурний клас: максимальна температура поверхні обладнання не перевищує 135°C (для середовищ із температурою самозаймання вище 135°C).
Gb — рівень захисту: обладнання з високим ступенем безпеки, дозволене для використання в зонах 1 і 2 (EPL Gb).

Таким чином, 1Ex db IIB T4 Gb — це вибухозахищене обладнання з вибухонепроникною оболонкою, призначене для середовищ із газами групи IIB, максимальною температурою поверхні до 135°C, для експлуатації у вибухонебезпечних зонах 1 та 2.

Чому магніт може притягуватись до деяких видів нержавіючої сталі?

Зазвичай нержавіюча сталь не магнітиться, якщо вона має високий вміст нікелю, як у аустенітних сплавах. Саме нікель змінює кристалічну структуру сталі, роблячи її немагнітною.

Але нержавіючої сталі є кілька типів, і деякі з них магнітяться. Магнітні властивості залежать від співвідношення та типу елементів, що входять до складу металу. Основною причиною, через яку нержавіюча сталь може проявляти магнітні властивості, є її специфічні хімічний склад та кристалічна структура. Тож від чого залежать магнітні властивості нержавійки?

Тип сплаву: нержавіюча сталь буває декількох типів, у тому числі аустенітна, мартенситна та феритна. Аустенітна сталь (яка містить багато нікелю) зазвичай немагнітна. Мартенситна та феритна сталі (з більш високим вмістом заліза та меншим нікелем) можуть бути магнітними.
Кристалева структура: магнітні властивості нержавіючої сталі також залежать від її кристалічної структури. Аустенітна сталь має гранецентровану кубічну структуру, яка не сприяє магнетизму. У той час як мартенситна та феритна сталі мають тілоцентровану кубічну структуру, яка сприяє утворенню магнітних доменів.
Термічна обробка: процес термічної обробки також впливає на магнітні властивості нержавіючої сталі. Наприклад, певні види термообробки можуть змінювати кристалічну структуру аустенітної сталі, перетворюючи її на більш магнітний мартенсит.
Штампування: частина структури може перетворюватися на магнітний мартенсит

Тобто магніт може притягуватись до деяких видів нержавіючої сталі через їхню внутрішню структуру та хімічний склад, а не просто тому, що це “сталь”. Вирішальним фактором є тип кристалічної решітки матеріалу — саме вона визначає, чи буде сталь магнітною.

Простими словами:

Не вся нержавійка магнітна — тип “нержавійки” залежить від складу та способу виробництва
Феритна і мартенситна — майже завжди магнітяться.
Аустенітна — здебільшого ні, але після згинів, ударів, термічної обробки або подальшої обробки (зварювання, наплавка) може притягувати магніт.

Звернення до стандартів

Міжнародний стандарт класифікації нержавіючих сталей — EN ISO 3506-1:2009 (для кріпильних виробів).dinmark
На маркування феритних та аустенітних сталей часто вказують коди: AISI 430 (феритна, магнітна), AISI 304/316 (аустенітна, немагнітна).
В українських технічних описах часто наводиться залежність магнітних властивостей від змісту нікелю, хрому й структури сталі.

Першоджерела

Як швидко та аргументовано пояснити магнітні властивості нержавійки

Які діють стандарти з герметичності трубопровідної арматур в Україні в 2025 році?

В Україні у 2025 році діють кілька основних стандартів щодо герметичності трубопровідної арматури, які регламентують вимоги до випробувань та класи герметичності:

ДСТУ ISO 15848-1:2021 — стандарт для випробувань на герметичність відносно викидів летких органічних сполук (VOC), який класифікує арматуру за трьома класами герметичності: А (надзвичайно висока), В (висока), С (середня) залежно від рівня допустимих витоків.
ДСТУ EN 12266-1:2009 — національний стандарт, тотожний EN 12266-1:2003, описує методи випробувань під тиском і критерії приймання, що застосовуються до трубопровідної арматури, включає випробування герметичності корпусу і сідла.
Класи герметичності за ISO 5208:2015, що широко застосовуються в Україні й Європі, визначають максимально допустиму протечку через запірний елемент: від класу А (відсутність видимих протікань) до класу F (допустима протечка до 1,0 × DN мм³/с).

Отже, ключові стандарти для герметичності трубопровідної арматури в Україні у 2025 році — це ДСТУ ISO 15848-1:2021, ДСТУ EN 12266-1:2009, та застосування класів герметичності за ISO 5208:2015. Вони регламентують методи випробувань, прийнятні критерії протікань, а також екологічні вимоги щодо витоків речовин через арматуру.

Ці стандарти враховуються при виборі та експлуатації арматури для забезпечення надійності й безпеки трубопровідних систем.

Які норми герметичності за ISO 5208 застосовують для різних типів арматури?

Клас герметичності трубопровідної арматури

Клас герметичності є одним із найважливіших характеристик запірного устаткування. Він визначає максимально допустиму величину протікання робочого середовища через закритий замикаючий елемент. В Україні та країнах Європи класи герметичності запірної арматури регламентуються ДСТУ EN 12266-1:2015 та міжнародним стандартом ISO 5208:2015 “Industrial valves – Pressure testing of metallic valves”.

Класи герметичності ISO 5208:2015:

Клас А – відсутність видимих протікання (абсолютна герметичність)
Клас В – допускається протікання не більше 0,01 × DN мм³/с для рідин
Клас С – допускається протікання не більше 0,03 × DN мм³/с для рідин
Клас D — допускається протікання не більше 0,1 × DN мм³/с для рідин
Клас E — допускається протікання не більше 0,3 × DN мм³/с для рідин
Клас F — допускається протікання не більше 1,0 × DN мм³/с для рідин

де DN – номінальний діаметр арматури в мм.

Класи герметичності ДСТУ EN 12266-1:2015:

Ступінь A – відсутність видимих витоків
Ступінь B – незначні витоки, що візуально спостерігаються (освіта крапель)
Ступінь C – візуально спостерігаються витоку (безперервне краплеутворення)
Ступінь D – візуально спостерігаються витоку (безперервний струмінь)

Клас герметичності вибирається залежно від:

Типу робочого середовища (рідина, газ, пара)
Вимог безпеки
Економічних міркувань
Технологічних особливостей системи
Екологічні вимоги

За стандартом ISO 5208, що використовується в Україні для герметичності трубопровідної арматури, встановлено різні норми герметичності для різних типів арматури. Основні положення такі:

ISO 5208 визначає класи герметичності за максимально допустимими витоками робочої середовища через закритий затвор арматури. Класи позначаються літерами A, AA, B, C, CC, D, E, EE, F, G із поступовим збільшенням допустимого рівня витоків.
Для арматури з ущільненням типу “м’яке седло” (наприклад, кульові крани, засувки) застосовують суворіші класи, такі як A або AA, що характеризуються практично відсутністю видимих протікань.
Для арматури з металевим ущільненням (наприклад, клапани з металевим сідлом, певні зворотні клапани) допускаються більш високі класи витоків, наприклад D, E, F.
Класи герметичності за ISO 5208 визначаються в мм³/с або у краплях/сек для рідких і газоподібних середовищ і залежать від номінального діаметра (DN): допустима витрата пропорційна DN.
Для класу А (найвищий за герметичністю) допускається відсутність видимого витоку протягом тривалого часу, що означає абсолютну герметичність.
Відповідно, тип арматури (засувка, кульовий кран, поворотний затвор, клапан зворотний тощо) у документації конкретизується у зв’язку з класом герметичності, який вимагається за стандартом або замовником.

Таким чином, застосування норм герметичності за ISO 5208 залежить від типу арматури і умов її роботи — м’яке ущільнення звичайно вимагає вищих класів герметичності (А, AA), металеві ущільнення допускають нижчі класи (D, E, F). Допустимі значення витоку виражаються у функції DN і конкретного класу.

АТ ПРОМАРМАТУРА